Соціальний бюджет 2023

Соціальні питання в бюджеті 2023: чи є євроінтеграційний поступ?

17 січня на Всесвітньому економічному форумі у Давосі Олена Зеленська презентувала українську формулу миру в гуманітарному контексті, через призму людського виміру. Окремо також відбулася зустріч першої леді з президенткою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн, де було озвучено одну з вимог вступу України до ЄС «маємо повністю позбутися «класичних» сиротинців із вихователями й директорами, надавши всім дітям змогу рости в сім’ях».

Цей меседж є дуже важливим з огляду на той факт, що на фоні умов вступу в економічній, судовій, енергетичній та антикорупційній сферах, соціальні та гуманітарні питання є упослідженими, у зв’язку з чим може скластися враження, що вони не є обов’язковими в контексті євроінтеграції.

Власне, паралельно з наданням Україні статусу кандидата на вступ до Європейського Союзу у червні 2022 року Україна отримала 7 нагальних завдань, які ми вже, як прозвітував, виконали. Серед цих 7-и пунктів є один, останній, який відноситься до гуманітарної сфери – «завершення реформи законодавчої бази щодо національних меншин, яка зараз готується, згідно з рекомендаціями Венеціанської комісії, та ухвалення негайних та ефективних механізмів імплементації».

16 січня 2023 року Україна і ЄС підписали меморандум про взаєморозуміння щодо надання макрофінансової допомоги, куди також були закладені певні вимоги щодо реформ, які Україна має реалізувати. Серед них немає реформ у сфері соціальної та/або гуманітарної політики.

Проте наступним кроком на нашому євроінтеграційному шляху є проведення переговорів за 35-а розділами Європейського законодавства, серед яких є ряд соціальних та гуманітарних питань. Саме тому варто вже зараз починати робити аналіз українського законодавства та особливостей його виконання у контексті євроінтеграційних процесів.

В рамках проєкту єuroscope ми підготуємо ряд статей, де будемо поступово розкривати тематику наших теперішніх і майбутніх зобов’язань у розрізі гуманітарного і соціального блоку щодо вступу України до ЄС. А розпочнемо з найбільш болючого аспекту – фінансування програм у сфері соціального захисту населення, адже почався новий бюджетний рік, вже на початку планування якого було відомо, що він є безпрецедентним з точки зору кількості населення, що потребуватиме такого захисту.

Отже, щодо чисельності населення: згідно пояснювальної записки до законопроєкту про Державний бюджет кількість населення складає 34,5 млн осіб станом на 1 січня 2022 року без урахування міста Києва та населених пунктів Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Згідно інформації, викладеної на сайті Державної служби статистики України, середня чисельність населення у м. Київ у січні 2022 року складала 2,95 млн осіб, тобто загалом в Україні станом на початок 2022 року проживало 37,5 млн осіб не враховуючи тимчасово окуповані на той час території.

За даними ООН станом на кінець січня 2023 року закордоном перебувало від майже 8 мільйонів українських громадян, які перемістились після повномасштабного вторгнення. З них майже 5 млн осіб зареєстровані як отримувачі тимчасового прихистку в країнах Європи, майже 3 млн – перемістилися на територію росії чи білорусі (часто – не з власної волі). Наразі з об’єктивних причин немає даних щодо кількості людських втрат як з боку військових, так і збоку цивільних, а ще народжуваності за минулий рік, щоб оцінити реальну кількість населення України, які потребуватимуть соціального захисту. Власне, всі наведені офіційні цифри є приблизними, адже останній перепис населення проводився в Україні у 2001 році. Тому, ні держава не має бази даних, основи для прийняття рішень щодо розрахунку витрат на соціальний захист, ні аналітики не мають підстав стверджувати, чи їхній обсяг відповідає потребам.

Перед тим як перейти безпосередньо до бюджету 2023 року у сфері соціального захисту варто наголосити на безпрецедентній підтримці і європейських країн, які прийняли мільйони українців і забезпечили їх не лише соціальними виплатами, але в першу чергу житлом, натуральною допомогою (їжа, одяг, засоби гігієни тощо). За оцінками Світового банку протягом 2022 року ЄС витратив на підтримку втікачів від війни в Україні від 30 до 37 мільярдів євро. Разом з тим, варто зазначити, за результатами дослідження Національного банку України «попри первинні виклики для країн-реципієнтів від припливу українських мігрантів, вигоди для економік цих країн є більшими в середньо- та довгостроковому періоді завдяки активній інтеграції українців як у ринок праці, так і в суспільство загалом». Підтримка світу є відчутною і в Україні. Так, за повідомленням Мінреінтеграції наприкінці грудня 2022 року з початку війни вже 4,3 мільйона українців отримали грошову допомогу від різних агентств ООН та інших гуманітарних організацій, а загальна сума грошових виплат перевищила 1 млрд доларів США. Крім того, за даними Ukraine Support Tracker станом на 20 листопада 2022 року Україна отримала гуманітарної допомоги на суму понад 16,7 млрд євро, з них понад 5,6 від ЄС або країн-членів.

Щодо бюджету України на 2023 рік, однозначно можемо погодитися з Прем’єр-міністром Шмигалем, що соцзабезпечення є одним пріоритетів у фінансуванні державного бюджету на 2023 рік. Якщо подивитися на видаткову частину бюджету, то можна побачити (таблиця 1), що видатки за головним розпорядником бюджетних коштів Міністерство соціальної політики зросли і складають понад 445 млрд грн на 2023 рік, незважаючи на об’єктивне падіння економіки та розмір дефіциту бюджету.

При більш детальному вивченні варто відзначити у позитивному сенсі переформатування та структурування бюджетних програм Мінсоцполітики з урахуванням основних пріоритетів політики міністерства за відповідними групами і категоріями отримувачів бюджетних програм. Загалом було скасовано 15 бюджетних програм, які були у бюджеті 2022 року, проте додано 4 нових бюджетні програми, які увібрали в себе попередні. Новими бюджетними програмами стали:

• «Соціальний захист дітей та сім’ї»;
• «Соціальний захист громадян, які потрапили у складні життєві обставини»;
• «Підтримка малозабезпечених сімей»;
• «Соціальний захист осіб з інвалідністю».

За 3-а першими програмами 30 грудня 2022 року Кабмін затвердив порядки використання коштів, проте станом на сьогодні не оприлюднені паспорти бюджетних програм, щоб можна було зробити аналіз на яку кількість осіб розрахована соціальна підтримка та які якісні результати очікуються.

Загальна вартість ліквідованих програм складає 168,9 млрд грн, а нових – 170 млрд. Таким чином, можна стверджувати, що незважаючи складність економічної ситуації Уряду і Мінсоцполітики вдалося принаймні зберегти таке ж фінансування на соціальний захист вразливих верств населення, що й у минулому році. Щодо решти бюджетних програм, які «перейшли» з 2022 до 2023 року, то за 11-а фінансування зменшилось, враховуючи витрати на апарат Мінсоцполітики та Національної соціальної сервісної служби. По суті, фінансування зросло лише на створення і програмно-технічне забезпечення системи інформаційно-аналітичної підтримки (на 20,1 %) та модернізацію системи соціальної підтримки населення України (на 140 %), яка реалізується за кредитні кошти Світового банку.

Проте, найбільшою статтею видатків на соціальний захист залишається «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду» – 271,9 млрд грн враховуючи на 7,5 % зростання в порівнянні з 2022 роком. І ця шалена сума, що з року в рік лише зростає, свідчить не лише про банкрутство солідарної системи соціального забезпечення, але й про дисбаланс в соціальній підтримці з боку держави різних когорт населення. Зверніть увагу, що загальна сума фінансування заходів з соціального захисту на осіб, що потрапили в складні життєві обставини, на малозабезпечені сім’ї, на сім’ї з дітьми, осіб з інвалідністю – на понад 100 млрд грн менша, ніж на пенсіонерів.

Такий дисбаланс свідчить, можливо про несвідому, але пріоритезацію людей старшого віку на противагу людям працездатного віку і майбутніх поколінь. Це різко контрастує з меседжами політиків щодо заохочення повернення з вимушеної еміграції людей, більшість з яких є працездатного віку, молодь і діти. В контексті цього варто переглядати підходи до пріоритезації і фінансування заходів, зокрема у сфері соціального захисту з поступовим збільшенням бюджетних програм, бенефіціарами яких є особи працездатного віку і сім’ї з дітьми.

Разом з тим, варто зазначити, що з Державного бюджету в основному фінансуються соціальні виплати, пільги і допомоги, якими станом на сьогодні можуть скористатися і ті, хто отримав тимчасовий прихисток чи статус біженця закордоном. Наприклад, це стосується виплат по інвалідності. В той же час, очевидно, що на факт привабливості українських громад і держави загалом з точки зору повернення громадян, є розвиток послуг, у даному випадку – соціальних. Бо навіть якщо суттєво збільшити розмір соціальних виплат, що на сьогодні не є можливим, їхній розмір є неспівставним і непорівнюваним з вартістю продуктів харчування чи послуг, наприклад, які можна за них придбати закордоном. Швидше, збереження таких виплат для вимушених переселенців закордон є нагадуванням, що держава про них пам’ятає і готова підтримувати. В той час, як якісні послуги за місцем проживання, навіть якщо вони не сильно вирізняються за якістю у порівнянні з закордонними, мотивують до повернення набагато краще.

Тут варто зазначити, що згідно українського законодавства забезпечення соціальних послуг відповідно до потреб є власними повноваженнями територіальних громад, але з огляду на фактичну відсутність суттєвого просування у виконанні цих зобов’язань до повномасштабного вторгнення і спроможність громад під час війни забезпечувати їх, варто центральним органам влади втрутитись та ініціювати зрушення в цій сфері.

Щодо розміру соціальних виплат на 2023 рік, то не зважаючи на збереження обсягу фінансування, як було зазначено вище, зростання соціальних стандартів є неспівставним із прогнозованим зростанням індексу споживчих цін. Так, на відміну від практики попередніх років, коли розмір основних соціальних стандартів – прожитковий мінімум і мінімальна заробітна плата – зростав кілька разів на рік, зараз такого зростання не передбачено і фактично на весь 2023 рік зафіксовано розмір, що був затверджений з 1 грудня 2022 року. Саме тому, розмір більшості соціальних виплат і допомог (див. таблиця 2) зріс в залежності від зростання прожиткового мінімуму, рідше – мінімальної заробітної плати. У той же час індекс інфляції Мінекономіки закладено на рівні 130,6% до попереднього року.

Що стосується соціальних послуг, то помітні, хоч і дуже мізерні з точки зору фінансування, спроби просування їх в порядок денний державної політики. Так, в рамках бюджетної програми «Соціальний захист громадян, які потрапили в складні життєві обставини» заплановано продовження пілотного проєкту «Розвиток соціальних послуг» (на жаль, наразі не відомо в якому обсязі). Крім того, було внесено зміни до законодавства щодо послуги з догляду за дитиною до трьох років “муніципальна няня”, прив’язавши його до мінімальної заробітної плати, а не до прожиткового мінімуму, що зумовило зростання майже втричі. Разом з тим тепер цією послугою не зможуть скористатися сім’ї, які виховують 2 і більше дітей до 3-х років, а лише ті, хто виховують дітей, які потребують додаткового догляду та якщо батьки мають інвалідність. У ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» було також передбачено створення фонду ліквідації наслідків збройної агресії. Кошти, зокрема, мали спрямовуватись на «будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт) житла для потреб сімейних форм виховання та малих групових будинків для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також закупівлю соціальних послуг». У ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» також є положення про відповідний фонд, але немає норм щодо можливості використання для цих соціальних потреб.

Саме тому, рекомендуємо Уряду та Мінсоцполітики більш активно впроваджувати зрушення у напрямку збільшення частки фінансування на соціальні послуги, що дозволить пришвидшити як процеси євроінтеграції, так і повернення українців додому. І повертаючись до виступу Першої леді в Давосі, залучати кошти від наших міжнародних партнерів варто здебільшого саме на соціальні послуги. Адже лише цей інструмент соціального захисту гарантує індивідуальний підхід, допомагає попереджувати, мінімізувати та долати наслідки настання складних життєвих обставин. Саме за розвинутої системи соціальних послуг ми уникатимемо консервування або збільшення утриманських настроїв людей та мотивуватимемо їх до повернення.